Сьогодні володарка унікального голосу відповість на запитання, які ви залишили в коментарях до анонсу інтерв'ю, а ще оголосить імена двох щасливчиків, яким дістануть подарунки.
Отже, готова дізнатися, що розповіла Оксана Ярова про свою кар'єру, український шоу-бізнес та труднощі, які можуть перегородити шлях молодому артисту? Скоріше читай наше інтерв'ю!
блондинка: Оксаночко, чи збираєтесь ви виходити на міжнародну сцену в майбутньому? Дуже хочеться, щоб нашу країну знали за такими талантами, як ви. Кліп та пісня приголомшливі!
Оксана: Якби я хотіла поїхати за кордон, то кроїла б своє життя інакше і вже була б там, адже пропозиції були. Мені добре в Україні, мені тут комфортно.
Блондинка: Що ви порадите діткам, які мріють вийти на сцену театру чи ПК? Я думаю, що багато хто надихнеться вашим голосом і захоче спробувати себе в цьому.
Оксана: Потрібно дуже мріяти і дуже сильно хотіти. Якщо це покликання, то мрія обов'язково здійсниться. Обставини багатьох ламають. Поганий той солдат, який не мріє стати генералом.
блондинка: Які будуть поради юним мрійникам? Як ви вважаєте, ваш голос – це дар від природи чи результат роботи над собою?
Оксана: Мій голос – це комплекс. Одне без іншого зовсім не існує. Можна «натягнути» вокал, але він не буде таким, як у самородків.
Багато хто приходить у шоу-бізнес, думаючи, що можна демонструвати свої матеріальні блага, а не талант. Таких називають «приходьки» та «уходьки», адже вони прийшли і за два роки їх уже ніхто не знає.
Робота каторжна. Мені знадобилося 8 років музичної школи, 6 років училища та 5 років консерваторії.
Nona: Прекрасний голос! Конкуренція Гришку забезпечено) А чому немає ніде кліпу на каналі? Велика конкуренція????
Оксана: Знаєте, не те щоб конкуренція, а, швидше, «неформат». На радіо мені сказали відкритим текстом, що мене перемикатимуть. Матерія висока – не всі зрозуміють, тому я некомерційний проект.
Щодо конкуренції з Гришком, то ніколи не вважала його своїм конкурентом і думаю, що Володя ставиться до мене так само. Ми колеги та приятелі, свого часу він мені дуже допоміг. У 2004 році ми гастролювали містами України і завдяки Володі мене впізнали.
Вадим Роднін: Бувають такі збіги))))) Вчора дивився цей кліп на ютубі і захоплювався. Показав навіть своїй дочці, яка збирається вступати до музучилища. Ми вже рік обговорюємо, чи варто доньці пов'язувати свою долю зі співом?
Оксана: Хочу вам сказати, що якщо у вас вистачить фінансів, а у доньки сил іти і не зламатися, то варто, якщо є потенціал до оперного співу. Загалом, для того, щоб відповісти на це запитання, я мала почути голос.
Вадим Роднін: Оксано, порадьте, як відбувся артист, чи варто займатися оперним співом, а не естрадним? Чи буде чим зайнятися моїй дитині після закінчення навчання?
Оксана: Цього року моя дочка надходитиме до музучилища, але на естрадне відділення. Своєї доньки я не бажаю бути оперною виконавицею. Я б хотіла, щоб її шлях був легшим у тому сенсі, що естрада швидше дає професійне зростання, звання та гонорари, чого домагаюся я.
Марія: Оксано, рада, що в українському шоу-бізнесі з'явиться хоч трохи інтелектуальної музики Музики, яку справді хочеться слухати та насолоджуватися її звучанням. Скажіть чому Ви вирішили піти з державних структур, де працювали 10 років? Ще цікаво де саме вам доводилося працювати?
Оксана: Я працювала п'ять років у Національній опері та п'ять років у муніципальному оркестрі, тобто десять років я пропрацювала у державних структурах і більше не хочу. Це малооплачуване заняття і сам собі при цьому не належиш.
За п'ять років роботи в Національній опері я чотири рази вийшла на сцену у збірних концертах і за п'ять сезонів заспівала п'ять спектаклів. Молодь там практично не потрібна, ніхто не бажає, щоб вона виходила на сцену. Виходить своєрідна ширма, за якою ти ховаєшся – солістка Національної опери звучить гордо, а насправді це все антураж. Поки доходить справа до сцени, щорічно, то вже можна розучитися співати. Мені як будь-якому артисту не вистачало сцени.
Марія: Невже це правда, що в театрі так мало платять?
Оксана: Щодо оплати, то це риторичне питання. Але, у будь-якому разі, зараз я заспівала один концерт і отримала ті самі гроші, які отримувала раніше за місяць. Я йду до розвитку та перспективи.
Не секрет, що у театрах усі пожирають одне одного, як павуки у банку. Це відбувається у будь-якому театрі, така специфіка театру, як інституту.
Хтось виявляється сильнішим і йде. Не знаю, чи сильний ти колись залишився і все витримуєш або коли пішов і працюєш самостійно.
А тепер найголовніше! Дякуємо всім за запитання. А диски я хочу подарувати Vadim Rodnin – бажаю його дочці зробити правильний вибір у житті, і Maria – вона перша з читачів, хто поставив запитання.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
