Олена Кравець – актриса, телеведуча, творець бренду одягу для вагітних і – нарешті – просто красуня! Але яка зараз її головна роль?
фото надані редакцією журналу Panorama
"Ліза": Олена, ви вчилися на економіста, а стали акторкою. Це дитяча мрія перемогла?
Олена: До 14 років я виступала вдома перед дзеркалом, коли лишалася одна. Любила одягати мамину сукню та туфлі та уявляла себе суперзіркою. Перший публічний виступ відбувся у школі, на конкурсі пародій: я співала «під Валерію», копіюючи її рухи та артикуляцію. Мій дебют був успішним, і я почала мріяти про вступ до театрального. Я серйозно підійшла до цього питання і навіть обрала серед багатьох інститутів два – Щукінське училище та ВДІК. Але благо, моя мама швидко спустила мене з неба на землю. Вона наполягла, щоб спочатку я здобула освіту в Кривому Розі. Я її і послухалася, про що ні краплі не жалкую.
Л: Уявляєте своє життя поза «Кварталом-95»? Ніколи не хотілося піти власним шляхом?
Е: Я пробувала. Але робота фінансистом-економістом швидко дала зрозуміти, що це моє. До речі, Вова (Зеленський. – Ред.) – один із тих, хто приклав руку до того, щоб я зрештою визначилася зі своїм покликанням. Він не вмовляв, чи морально я була готова піти з роботи. Просто дав мені впевненість у тому, що я зможу забезпечувати себе.
Л: Коли народилася ваша старша дочка Маша, ви були на старті кар'єри та багато працювали. Жаль зараз, що не виходило достатньо часу проводити з малюком?
Е: Чесно, не люблю згадувати ті вісім місяців, які ми прожили з Машею в розлуці. Ми тільки приїхали з Сергійком (чоловіком. – Ред.) до Києва і не могли перевезти ще й дитину. Це справді було важко. Звичайно, я відчуваю свою провину перед Машею з приводу тривалих від'їздів та зйомок, але мені здається, вона мене розуміє. Наші з нею стосунки – справжні. Я завжди чесна з нею, ніколи не зображаю, наприклад, гарний настрій, якщо він у мене поганий. І вона, дякувати богу, теж щира зі мною.
Л: Сьогодні ви багатодітна мати! Як справляєтеся з двійнятами?
Е: Справляємось чудово. Звичайно, частина навантаження лягає на няньку, але й Маша теж багато часу проводить з малюками. За ними дуже цікаво спостерігати. Незважаючи на те, що вони народилися з різницею в кілька хвилин, вони різні за характером і цим доповнюють один одного. Ванечка – цікавий і дуже активний, а Катя – маленький філософ, котрий любить більше помовчати.
фото надані редакцією журналу Panorama
Л: Ви строга мама? У чомусь обмежуєте дітей?
Е: Мені здається, я чуйна мама, і діти в мене такі самі. З ними завжди можна домовитись, вони мене відчувають на якомусь космічному рівні. Говорять, діти нам даються або для досвіду, або для радості. Так ось, наші з чоловіком діти дано нам на радість. А у покараннях я не бачу сенсу. Маша контактна, миролюбна, легко йде на компроміс. Я теж не люблю конфлікти, це зовсім не в моєму характері.
Л: Чи доводиться зараз відмовлятися від проектів?
Е: Доводиться говорити «ні», іноді частіше, ніж звичайно. Пріоритети зараз продиктовані самою природою – жіночою та материнською. Але зйомки, гастролі, репетиції – це та частина мого життя, яка з'явилася ще до дітей, і я не готова зовсім відмовитись від неї з їхньою появою. Тому мені однаково подобається як бути вдома, проводити час із сім'єю та малюками, читати, поки вони сплять, готувати щось смачне, так і працювати над новим чином чи їздити на гастролі.
Л: Чи можете дати пораду тим, хто стоїть перед вибором «кар'єра чи сім'я»?
Е: Все залежить від того, чого насправді хочеться. Рішення від серця і буде правильним. Коли внутрішні суперечності будуть слабшими і тихішими, ніж відчуття щастя від того, що вам подобається проживати саме так щодня, тоді не буде почуття провини. А коли щаслива жінка, щасливі усі в домі. І я у цьому просто переконана.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
