«Він тримає мені в їжакових рукавицях, і я йому за це вдячна!», — посміхаючись, сказала народна артистка України.
Цей рік для Ірини, як і багатьох інших українців, був нелегким. Але 44-річна співачка довела всім: навіть у складні часи можна успішно творити, займатися улюбленою справою та зустріти того самого свого чоловіка. Що загадає Іра цього року під бій курантів? Про це і не лише вона відверто розповіла читачам «Відпочинь!».
«Я вдячна, що він тримає мене в їжакових рукавицях»
Іра, чим здивував чи вразив вас 2014 рік? Що змінилося у вашому житті?
Можу сказати, що я сама не очікувала такого крутого повороту свого життя. З нещасної жінки, котра вічно шукає кохання, я перетворилася на найщасливішу жінку на світі. І все, про що я мріяла всі ці роки, 2014-го відбулося! Єдине, що, звичайно, затьмарило всі мої добрі події, — ситуація в Україні… Я довгий час була дуже засмучена і не знала, як діяти… Але питання, співати чи не співати, у мене не виникало, я просто думала, чим допомогти своїм шанувальникам, щоб усі разом ми змогли пережити лихоліття. А потім я вирішила зробити серію концертів, метою яких було підтримати людей, подарувати їм гарний настрій і хоч на кілька годин відволікти від негативу довкола.
Але перед концертами ви ще й довгоочікуваний альбом випустили — ваші шанувальники чекали на нього 6 років…
Не секрет, що альбоми як такі вже не потрібні, всі заробляють на поодиноких хітах. Мене багато хто, і колеги в тому числі, відмовляли, мовляв, навіщо тобі потрібен цей альбом? А я вважаю, що моїм шанувальникам він таки потрібен! Навіть моя хатня робітниця нещодавно сказала: «Іро, мої знайомі довго випрошували твій диск! Я їм один подарувала, а вони ще хочуть! Уявляєте? (Усміхається.) І я сподіваюся, що «Світанок» принесе людям багато радості!
прес-служба Ірини Білик
Можна сказати, що світанок настав і у вашому особистому житті… Розкажіть про ваш улюблений Орест!
На цю тему я намагаюся багато не говорити, бо ті чоловіки, які стають моїми половинками, дуже страждають через пильну увагу… Знаєте, я завжди вибираю людей, які не пов'язані ні з бізнесом, ні з багатомільйонними статками. Важливіше, щоб вони були близькі мені за духом. І, звичайно, є недоброзичливці, які намагаються вколоти людину, мовляв, «сама Іра Білик тебе обрала, а чи ти доріс до цих стосунків?». Я дуже вдячна долі за те, що з Орестом ми не лише партнери життя, а й колеги за професією. Він теж музикант, причому дуже затребуваний, чудово грає на гітарі... Багато хто не знає, але саме його композиції використовуються в піснях Ані Лорак, Пилипа Кіркорова та моїх теж! А ми не довіримо свою творчість будь-кому!
Чи можна сказати, що і на сцені, і у відносинах ви на рівних?
Орест зібрав колектив музикантів для мене і тепер ним успішно керує. Я приймаю все від нього – ідеї, підказки, критику! Він може бути і стилістом, і перукарем, і візажистом… Спочатку це здавалося мені диким, смішним — я дуже довго звикала… Але можу порадити всім жінкам: якщо ви хочете зберегти стосунки, зробіть вигляд, що всі поради та підказки вашого чоловіка вам дуже потрібні і важливі, навіть якщо не завжди слідуєте їм! Ось мене, наприклад, це зараз не напружує! Крім того, всі мої друзі відзначають, що я стала виглядати краще, стала стрункішою і молодшою, — і це без жодних походів до лікарів. Тож я дуже вдячна Оресту за те, що він мене тримає в їжакових рукавицях (сміється). А ще мені дуже подобається, що вдома я почала говорити українською мовою. Орест україномовний, а я навчалася в російськомовній школі і більшу частину свого життя теж говорила російською. Але коли в нашу сім'ю прийшов Орест, я вирішила, що мені навіть цікаво спілкуватися українською. Тепер на концертах (особливо на Західній Україні) я «спілкуюсь вільно, без русизмів», і мене все хвалять!
У двох творчих людей, напевно, постійний цукерково-букетний період.
Цукерковий у нас і не починався - мені солодощі ніхто не дозволяв їсти, це шкідливо для фігури (сміється). А букетний продовжується - він приносить мені квіти без приводу. І мені подобається, що вони довго стоять, — мабуть, від великого кохання.
А ви коханого як балуєте?
Я добре готую! Ми іноді жартуємо. Я питаю: "За що ти мене полюбив?" — а він відповідає: За ті, що ти класно готуєш! (Сміється.) А я й не проти – мені приємно! Навіть якщо я дуже втомлена після гастролей, все одно я встаю вранці і готую сніданок. Про це вже ходять легенди в артистичному середовищі. Усі мої подружки захоплюються тим, як я вмію поєднувати звичайні жіночі стосунки зі своєю роботою. І найголовніше: на кохану людину я завжди знаходжу час.
А як син Гліб сприйняв Ореста? Вони потоваришували?
Гліб дружить з усіма моїми чоловіками, і він має таку звичку — всім моїм друзям передавати привіт, навіть якщо він їх не знає. Гліб – дуже відкритий хлопчик. Мені подобається, що Орест йому допомагав у навчанні гри на гітарі. Гліб минулого року займався в останньому класі музичної школи, і поради Ореста виявилися йому корисними.
Кольоровий будинок
Нещодавно ви перебралися зі свого заміського будинку до квартири у Києві.
Тепер я живу там і там. Просто Гліб навчається в місті, і йому важко вставати о 6-й ранку, щоб добиратися до школи, — тому частину тижня ми живемо в Києві.
А хто облаштовував квартиру?
Я віддала ключі дизайнеру і сказала: «Робіть, що хочете. Дуже прошу не турбувати мене ні з яких приводів – вибирайте всі самі – від меблів до штор». І яке було здивування, коли я прийшла подивитися на результат! Мені сподобалося абсолютно все! Вийшло недорого, але гарно. Навіть моя мама, людина старого загартування та особливих поглядів на дизайн, вперше побачивши все, захоплено сказала: «Іро, я все життя мріяла, щоб у мене була така квартира!»
прес-служба Ірини Білик
Цікаво, який там дизайн?
Я люблю, щоб у будинку було багато квітів, — і у мене в квартирі всі відтінки веселки: бузковий, жовтий, зелений… Навіть келихи різного кольору! Це так піднімає настрій! А ще мені подобаються м'які килими з довгим ворсом - вони додають затишку.
«Я досі вірю у Діда Мороза»
Іра, як ви збираєтесь відзначати новорічні свята?
У новорічну ніч виступатиму в Одесі. Але незалежно від того, де я перебуваю, перед кожними святами я обов'язково вітаю своїх близьких. Цього року теж передам великий кошик із продуктами та подарунки батькам, братові… До речі, наступний рік буде роком Дерев'яної Кози. Нещодавно в магазині я побачила співаючих козлів - вони виконують заводну пісню про кохання. Мені вони так сподобалися, що я купила п'ять штук і тепер чекаю, коли нарешті можна буде подарувати їх моїм друзям (сміється).
А самі яких подарунків чекаєте?
Я люблю прикраси! Це може бути як біжутерія, так і діаманти – на одному з недавніх концертів мені шанувальниця презентувала підвіску з таким камінчиком! Тож у всіх є вибір, що мені подарувати! (Сміється.)
Чи є у вас якась своя новорічно-різдвяна традиція?
Я багато років дружу з Асією Ахат. І ось вона, я та ще кілька дівчаток щороку влаштовуємо вечір — проводи старого року. Кожна з нас обов'язково повинна вдома приготувати щось смачненьке, щоб потім почастувати інших.
А бувало таке, що ви святкували Новий рік самі?
Коли я тільки закінчувала школу, у мене не було молодої людини, а всі подружки розбіглися по своїх хлопцях... Я розуміла, що святкуватиму свято одна, тому запросила до себе практично незнайому мені людину — ми бачилися всього один раз. Пам'ятаючи того вечора, я собі дала зарок: більше Новий рік удвох із чоловіком, якщо він не мій коханий, відзначати не буду!
Тобто ви вірите в те, що з ким і як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш?
Так, вірю… У нас, у артистів, є така прикмета: якщо у Новий рік працюватимеш, то й увесь рік буде «ударним». Хоча минулого Нового року я була вдома, але в мене все одно все відбулося (сміється). Таке ось виняток із правил!
А в новорічно-різдвяні дива теж вірите?
Моє чаклунство трапилося в новорічну ніч 1980 року. У цей рік мені мало виповнитися 10 років, і я була дуже схвильована з приводу майбутнього «ювілею» — бігала по дому, дошкуляла батькам, а потім пішла до своєї кімнати і під бій курантів написала свій перший вірш. З того часу я пишу поезії. Ось таке диво.
Коли ми вже заговорили про дитинство... У якому віці ви перестали вірити в Діда Мороза?
Я досі в нього вірю (усміхається). Я їздила до Лапландії та особисто розмовляла з Санта-Клаусом. І навіть посиділа у нього на колінах (сміється).
Что попросіть у нього цього року?
Насамперед попрошу, щоб усе погане в нашій країні нарешті закінчилося. Попрошу, щоб мав багато концертів! І ще попрошу подорож до Китаю чи Японії. Отакі в мене бажання!
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
