Горобець – так перекладається її псевдонім із французької. Едіт отримала його від власника кабаре "Жерніс" Луї Лепле. Завдяки йому тендітна співачка-бродяжка в 1935 перебралася з вулиці на сцену кабаре і стала співати для забезпеченої публіки.
Фото: vk.com
За плечима у 20-річної Піаф було таке, що мимоволі починаєш вірити в те, що геніїв зберігає якийсь особливий загін ангелів – тих, що відповідають за чудеса.
Едіт Джованна Гасіон була дочкою вуличних артистів – акробата та співачки, яким справи не було до дочки. Поки батько воював на Першій світовій, Едіт жила з бабкою та дідом по материнській лінії. Жебракі алкоголіки, вони навіть внучці підливали вино в молоко і не мили дівчинку. Після війни батько відвіз її до своєї матері – куховарки у борделі у Нормандії. Коли Едіт виповнилося 6 років, батько забрав її до Парижа, щоб виступати разом. Він навчав її акробатиці, але Едіт мав інший дар. Вона стала заробляти співом, а о 15-й втекла від батька разом зі своєю зведеною сестрою Симоною, яка так на все життя і залишилася її компаньйонкою. І вже за 5 років піднялася на сцену паризького кабаре.
Голос вів її крізь злидні, втрати, хвороби. Катастрофи в її житті сипалися як із рогу достатку. Едіту було 19 років, коли померла від іспанки її дворічна дочка. 1951-го Піаф пережила три автомобільні аварії з найважчими операціями та відновленням. Морфін та алкоголь стали її вічними супутниками. Але ніщо не могло змусити її впадати у відчай або перестати виступати. Вона співала про кохання та мрії, що прориваються крізь бруд та розпач, про те, що пережила сама. Цьому її навчив один із коханих – Раймон Ассо. Цьому вона вчила свого протеже та коханого – юного Іва Монтана: «Людина може добре співати тільки про те, що її тримає за живе, про те, що приносить їй радість чи біль».
Сама вона любила веселість, мала нелюдську витривалість і працездатність. Про її разючий сміх ходило не менше легенд, ніж про її голос. Піаф жила і співала з такою силою, що здається, вона й досі жива і голосно регочає долю.
Штрихи до портрета:
● Гастролі в Америці 1946-го тривали майже півроку. Едіт познайомилася з Ейнштейном, Джуді Гарленд, Орсоном Уеллсом, подружилася з Марлен Дітріх, знайшла Сердана.
● Була одружена з співаком Жаком Пілсом (1950–1954) та перукарем Тео Сарапо (1962–1963). Цей грек був молодший на 20 років і любив Едіт, як ніхто... крім боксера Марселя Сердана. Це було велике кохання, але… літак розбився, коли Марсель летів до Едіт (1949).
● Цитати. "Я змушувала людей плакати, навіть коли вони не розуміли слів пісень". "Все життя я тільки й робила, що нікого не слухалася".
● У роки Другої світової співала для солдатів, а потім і для окупантів, допомагаючи робити документи для полонених. Врятувала багатьом життя.
● На сцені з 1935-го по 1963-й. Померла від раку у 47 років. Похована на Пер-Лашезі. Архієпископ Парижа заборонив служити месу за Піафом, пославшись на її антирелігійний спосіб життя.
● Про неї лише в Києві за останні роки поставлено три вистави: «Едіт Піаф. Життя в кредит» у Театрі Франка, «Ассо і Піаф» та «Горобій, що ричить» у театрі «Сузір'я».
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
