Чому так важливо підтримувати близьких та виявляти співчуття до незнайомих людей? Тому що, роблячи добро, ти допомагаєш не тільки іншим, а й собі.
У дитинстві нас вчать бути добрими, ввічливими, не скупитися і допомагати іншим. Але з віком багато хто з нас переконується: тим, хто завжди готовий прийти на допомогу людям, ці ж люди швидко сідають на шию. То чому кажуть, що треба робити добро? Чи не на шкоду це собі?
Близьке коло
Надаючи комусь допомогу, ми задовольняємо свою потребу у співчутті. І що більше ми симпатизуємо людині, то це почуття сильніше. Зрозуміло, наша симпатія насамперед поширюється на людей, які входять до нашого ближнього кола: на друзів, родичів, колег. До того ж, коли справа стосується добре знайомої людини, ми зазвичай знаємо якісь деталі ситуації, в якій він опинився. Це допомагає нам поставити себе на його місце та ще більше посилює співчуття до нього.
Ще один нюанс: надаючи матеріальну допомогу близьким, ми можемо бути впевнені, що не станемо жертвою обману, адже ми маємо справу не з шахраєм, а з людиною, яка справді потрапила в халепу. І наше милосердя буде доброю справою, а не чиємусь збагаченню.
Часто, рятуючи когось, ми впевнені або хоча б сподіваємося, що ця людина зробить те саме і для нас. Йдеться тут не про користь як таку. Просто взаємодопомога – найкращий спосіб зміцнити відносини та емоційні зв'язки.
По-перше, симпатія до людини часто є не лише причиною добрих вчинків по відношенню до неї, а й їх наслідком. Тобто коли ми робимо для іншого щось хороше, то починаємо краще ставитись до свого «підопічного». По-друге, той, хто отримав допомогу, як правило, відчуває подяку до того, хто її надав. Отже, добрі відносини створюють позитивні емоції в обох сторін і зміцнюють дружбу з-поміж них.
Благо творці
Під благодійністю, як правило, розуміють безкорисливу допомогу незнайомим чи малознайомим людям – пожертвування у фонди, збирання речей для дитячих будинків, волонтерство. Погодься, навряд чи хтось назве благодійницею жінку, яка доглядає рідну бабусю або купує ранці племінникам. Але що змушує людей витрачати час, сили та гроші на тих, кого вони практично не знають? І що вони одержують від свого милосердя?
На жаль, багато хто з нас працює не так заради реалізації своїх талантів і можливостей, як заради зарплати. Однак цей підхід має недолік: часто з часом людині починає здаватися, що вона не робить нічого осмисленого і приносить користь. Для таких людей благодійність і особливо волонтерство – це спосіб щось змінити у своєму житті, надати їй нового сенсу, взяти участь у долі інших і хоч трохи зробити світ кращим.
До того ж у благодійності навіть найменший внесок має важливе значення – допомагає комусь отримати своєчасну допомогу, впоратися із хворобою чи навіть урятувати життя. Невипадково фонди закликають всіх не соромитися робити скромні пожертвування. Адже людей, які можуть віддати на добру справу сотню гривень, набагато більше, ніж тих, хто може переказати на рахунок сотні тисяч. І загальний вклад перших нерідко перевищує сумарну допомогу останніх.
Допомога – не обов'язок
Біологам добре відомо, що таке явище, як альтруїзм, є зворотний бік – соціальний паразитизм. Щойно з'являються ті, хто готовий безкорисливо допомагати іншим, незмінно виникають і ті, хто намагається отримати цю допомогу, щоб поживитись за чужий рахунок.
Йдеться не тільки про шахраїв, які вдають убогі або хворі. Нерідко люди, яких постійно хтось рятує, згодом починають сприймати цю підтримку як щось само собою зрозуміле і починають просити більше, ніж їм можуть дати, або ж взагалі перестають зважати на інтереси свого «покровителя». Як не допустити такого ставлення до себе після надання допомоги?
У межах розумного
Як варто поводитися, щоб ті, кому ти намагаєшся допомогти, не користувалися твоєю добротою до нескінченності?
- Піклуйся про себе. У реальній ситуації людина, яка готова зняти з себе останню сорочку і віддати її ближньому, швидко замерзне і вже не зможе нікому допомогти. Так, якщо ти нехтуватимеш службовими обов'язками, потураючи сусідці, то створиш собі проблеми на роботі і не зможеш відпроситися тоді, коли це дійсно буде потрібно. Милосердя не має створювати тобі проблем.
- Розставляй пріоритети: спочатку – допомога друзям та рідним, потім – решті.
- Коли тебе просять про допомогу, оцінь, як терміново вона потрібна і в якому обсязі ти можеш її надати. Не варто робити добрі справи на шкоду собі.
- Поділяй допомогу на «гостру» та «хронічну». Наприклад, збирання грошей на лікування колеги – це «гостра» допомога. Заради неї відклади інші справи. Купівля товарів для бабусі-сусідки - «хронічна». Вибери для неї зручний для тебе час.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
