Жіночий журнал Ліза - жіночий сайт для сучасної жінки Ліза - онлайн-журнал для успішних дівчат. У тебе є питання – ми дамо відповіді на все. Ми можемо стати твоєю настільною книгою успіху. Новини шоу-бізнесу, корисні поради, секрети краси та здоров'я – ми зробимо твоє життя яскравішим!
UA
RU

Подарунки та подяки або чого варто сказати «дякую»

Я не езотерик. І навіть всякі магічні психологічні штуки на кшталт «створимо поле і воно відгукнеться», «випустимо у світ бажання і воно здійсниться», «нашими думками ми притягуємо події та людей у ​​нашому житті» мені чужі. Не те, щоб історія не знала прикладів, коли попелюшки виходили заміж за принців, великий прибуток міг сусідити з червоними трусами на люстрі, а поле, так, відгукувалося можливостями, особливо якщо належало угіддям Арно, але раз на рік і палиця стріляє. Проте моє природне критичне мислення відмовляється вірити в те, що достатньо вірити.

Подарунки та подяки або чого варто сказати "дякую"

Ось зараз ти скажеш, що саме тому в моєму житті немає ні принца, ні статку, ні навіть якогось телепроекту, як у Лабковського. Але я живу за трьома нехитрими принципами:

- роби те, що можеш і роби це якісно;

- Бажай і проси завжди більше, ніж потрібно, тоді отримаєш достатньо;

- Роздивляйся всі можливості і будь їм вдячна.

І ось саме можливості та подяка є тією частиною дій зовнішніх сил, без яких не складеться жодна задумка. Тому мені цікаво спостерігати, як різні люди обходяться із зовнішніми силами.

Подяка

Одна моя подруга постійно критикує подарунки. Хто б і що їй не подарував – перша реакція завжди є негативною. Духи не пахнуть чи пахнуть погано, відтінок помади не той, кільце невдалого дизайну, сумка не її фасону, квитки на концерт на незручну дату. Ну а вазочка, то взагалі біла вазочка, у неї що, магазин? Оскільки ця критика циркулює – з одними вона обговорює подарунки інших, з іншими – третіх – дарувати їй щось уже не хочеться нікому. Ніхто не хоче витратити час і гроші, щоб у результаті не догодити і відчувати себе винним та роздратованим одночасно. Так само звертається вона і з пропозиціями роботи, відпочинку, додаткового заробітку - все розглядається в ключі "скільки багато недоліків" і відкидається, як нікчемне. Це відбувається не тому, що вона злісна та сварлива стара з казки про золоту рибку. Просто вона не любить себе і ставиться до себе погано. Тому їй важко повірити, що інші можуть щиро і добре ставитися до неї і щось добре пропонувати.

Дарувати подарунки

Інша подруга все переводить у площину фінансових відносин. Їй практично неможливо зробити маленький презент чи щось приємне, щоби не почути "а скільки це коштує?", "Що я тобі винна?", "Я не буду це купувати". Звичайно, робити для неї теж нічого не хочеться. У тебе порив душі, а тобі у відповідь гроші. Вона теж не зла чи не багата. За такою показною, навмисною незалежністю вона ховає свою ранимість, біль від важких часів, які пережила без допомоги.

Ціна подарунку

Перша знецінює, друга відкидає, у результаті обидві закриті для обміну зі світом, для циркуляції радості та нових можливостей. Пам'ятаю, як намагалася познайомити кількох вільних чоловіків, які бажають знайти пару, із дівчатами з оточення. Жодна не погодилася поспілкуватися навіть телефоном. Усі стали в позу царівни із вежі "хто такий? Ой, я не знаю, мені, мабуть, не підійде». Ніхто не схотів просто вивчити варіант. Про те, щоб подякувати взагалі не виникало.

Насправді люди пропонують розділити з нами те, що у них є. За будь-яким, навіть найнепотрібнішим і найдешевшим подарунком стоять чийсь час, сили та можливості, які на даний момент обмежені. Усі хотіли б отримувати в подарунок діаманти, шуби, автомобілі, поїздки на острови, гаджет останньої моделі або парфум, над яким особисто працював Жан-Клод Еллен. Але хто може їх подарувати? А головне, що при цьому даруємо ми самі? Що ми взагалі даємо іншим людям, щоб так прискіпливо розглядати те, що отримуємо?

Що ми даруємо один одному

У наш час буйного егоцентризму кожен зациклений на собі. Себе, коханого, хочеться показувати, про себе хочеться розповідати, всі свої рухи тіла описувати і вихваляти, а продукти життєдіяльності увічнювати, як не всякий шедевр. Світ людських відносин спрямований на споживання - від тебе хочуть урвати шматочок часу, уваги, емоцій, дій. І якщо в цьому споживанні хтось раптом зупиняється і знаходить у собі сили, щоб дати щось мені, але не для себе, а мені для мене — я щиро тішусь і дякую. Адже людина відірвалася від єдиного найважливішого та найціннішого об'єкта — себе, щоб виділити щось для мене і це цінно.

Ще одна знайома потрапила на добру роботу з протекції подруги. І ні, щоб працювати, радіти і бути вдячною, вона вступила з подругою в непримиренну війну — чому той статус вищий і зарплата більша, адже обов'язки наші абсолютно рівні. З'їдала цим вона не тільки себе зсередини, а й подругу зовні, а в результаті виявилася звільненою. Бо на робочому місці потрібна робота, а не поле битви. Тепер подруга, колишня, зрозуміло, остаточно перемістилася в розряд ворогів - адже вона залишилася і при роботі, і при грошах. Адже справа не в ній, а в тому, що людина не відчувала ні радості, ні подяки за можливість, за те, що інша посунулася, щоб обидва сиділи. Вона захотіла посісти все місце, в результаті втратила свою половину.

Заздрість та невдячність

Тому дякуй миру і за подарунки, і за можливості. Навіть якщо тобі дарують білу вазу, то може бути і справді настав час відкрити магазин подарунків та декору? Якщо ж ідея з магазином точно не твоя, а вазочки продовжують дарувати, то може варто обережно сказати людині, що любиш ти чашки в горох або взагалі спінінги? Простіше своїм зворотним зв'язком скоригувати потік і насолоджуватися ним, ніж приймати, вимушено посміхаючись, а потім одразу хаяти. Вдячній людині дається більше ресурсу, а в невдячної — все забирається.



Статті на тему

Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.

психолог, журналіст, мандрівник



Ліза у Telegram!