Феномен guilty pleasure знайомий кожному з нас. Хтось приховує, що він слухає Аллу Пугачову, хтось – що всерйоз зачитується «круто звареними» романами на тему «брат за брата», а хтось душі не чує в поїданні чіпсів уночі. Що ж таке guilty pleasure і чому сорому задоволення – це не погано?
Чому ми віддаємося у владу соромних насолод, які старанно приховуємо від друзів? Чи погано це іноді мати просто огидні переваги у виборі музики, книг, фільмів або занять?
Що таке guilty pleasure?
До соромних насолод відносяться відеоігри, музика, театральні постановки, серіали, фільми, мода, фетиші і взагалі будь-що, що підпадає під категорію задоволення, яке приховують.
Чому ми любимо сорому задоволення?
Кожен з нас зараз намагається щосили, щоб здатися краще, освіченішим, розумнішим і стильнішим, тому ми намагаємося не визнаватися в тому, що частенько поринаємо в саму безодню «треша» і «несмаку» на думку тієї нашої особистості, яку показуємо оточуючим.
Наприклад, є дівчина Ніна. Для оточуючих Ніна любить арт-хаусне кіно не для всіх, сучасне мистецтво та пити червоне вино. А от коли Ніна повертається додому, вона одягає потворну піжаму, відкриває зубами пивко і включає нову серію якоїсь корейської дарами.
Ніна в захваті від свого соромного задоволення, але ніколи не зізнається у ньому своїм стильним та модним друзям. Так само як і вони ніколи не зізнаються їй, що ненавидять «Андалузького пса» і всі арт-хауси, віддаючи перевагу сортирним слешерам.
Ми любимо сорому задоволення за те, що вони, хоч би як це звучало, приносять нам задоволення.
Чому мати guilty pleasure – не так вже й соромно?
Ми соромимося наших соромних насолод, тому що вони показують, що не такі ми й славні.
Дослідження психологів на цю тему кажуть, що guilty pleasure приносять нам особливу насолоду завдяки тому, що ми ще й думаємо про те, як би їх приховати від інших. Заборонений плід солодкий, і неписані заборони іноді так і хочеться порушити.
До того ж, багато психологів вважають, що мати guilty pleasure – це навіть корисно. Завдяки їм ми поринаємо в наш персональний куточок комфорту, який не ділимо з іншими людьми, і навіть не повинні цього робити.
Це задоволення у чистому вигляді, яке безглуздо заперечувати.
Чи треба розповідати про свої ганебні радощі?
Але визнавати їх треба, тому що кожен з нас має соромне задоволення, яке він або вона приховує від оточуючих. Визнання guilty pleasure – це ще один крок до прийняття самої себе, а також – до гармонії із собою. Хіба це не варте того?
Ти можеш не демонструвати прилюдно свою любов до якогось безглуздого телешоу чи пісень Валерія Меладзе, але ми готові посперечатися, що знайдеться ще десяток людей, які співатимуть «Гарно ти увійшла до мого грішного життя» разом з тобою.
Мати ганебні насолоди – це нормально. Щонайменше, це доводить, що ти не робот.
Що не guilty pleasure?
Справді, погані вчинки, порушення закону, те, що робить боляче іншим. Наприклад, guilty pleasure – є морозиво з відерця ложкою, а не guilty pleasure – цю саму ложку вкрасти у когось вдома.
Розкажи, а які соромні насолоди є в тебе?
Фото: Freepik
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
