Наша внутрішня структура — це наш досвід, наші цінності, світогляд, бажання, прагнення, почуття та емоції, які живуть у нас та впливають на наше життя. Також є зовнішній вплив — умови життя, оточення. І дуже часто у житті зовнішні вимоги відрізняються від нашого власного внутрішнього запиту, тяжіння, поклику серця. І тоді ми відчуваємо себе заручниками соціуму, правил, обставин, чужих думок і взагалі всього цього світу.
Як поєднати ці два напрями та йти по життю щасливішою людиною?
1. Жити за формулою: спирайся на радість минулого, бери з нього силу + пірнай максимально глибоко у своє сьогодення, щоб насититися життям + став мети в радість = твоє щасливе життя.
Основну частину енергії, сил ми витрачаємо на своє минуле та майбутнє, втрачаючи сьогодення. Як? З самого дитинства у нас збирається море спогадів та емоцій, які ми буквально зберігаємо у собі, запечатуємо.
Чим найбільше «невідпущеного» у нашій підсвідомості (про це ми навіть «не знаємо») та свідомості (постійно живемо минулим, спогадами), тим важче нам йти далі, вперед. Як із мішком каміння на плечах.
Звісно, важко. І життя радує все менше, і менше залишається віри у можливість бути щасливим. При цьому ми постійно намагаємось бігти далеко в майбутнє. Живемо мріями та надіями, терпінням та убалтуваннями себе почекати ще трохи, адже ось-ось все налагодиться. І так багато років поспіль.
Багато хто радить забути про минуле і просто мріяти щосили. Інші і від мрій радять відмовитись, щоб залишилося лише «тут і зараз». Але постає питання — як жити далі? Відповідь – формула. Як то кажуть, «з пісні слів не викинеш».
З життя не варто викидати її цінне наповнення. У ній має бути і минуле (але для опори, а не сипкі піски образ і страждань), і сьогодення, і майбутнє (не замість сьогодення, а маяком попереду).
2. Припинити навантажувати себе фантомами роботи. Це про одну цікаву особливість нашої психіки – сприймати все «близько до серця».
Відразу перейду, наприклад. Коли людина весь день те й робить, що крутить у голові «Стільки справ! Стільки справ! Кошмар!», він втомлюється і від самих справ, і від їхньої «думки», яку він створював, постійно тримаючи в думках цю кількість завдань. По суті, він втомлюється вдвічі більше!
Щоб цього не відбувалося, щоб і робота йшла продуктивно, і при цьому втоми було менше, а радості більше, спробуй з вечора або на початку дня складати Лист Дня з короткими начерками, що й скільки хотіла б встигнути зробити (список, схема, таблиця, арт – не має значення).
Протягом дня просто викреслюй зроблене. Це зніме з твого мозку додаткове завдання постійно утримувати список справ як актуальну для тебе інформацію. Отже, з'явиться більше часу для інших думок та відчуттів. А викреслення зробленого даватиме приємні відчуття від акценту на виконаному завданні, від зменшення кількості справ, від просування вперед. Для мозку це елемент задоволення, як не крути. Просто. Але дієво.
А якщо у тебе виникає опір вести Лист Дня, можеш поставити собі питання: від чого ти тікаєш, завантажуючи свої думки купою справ? Ні від чого, просто реально справ гори? Починай делегувати. Вихід є у всьому.
3. Виконати дитячі мрії. Нехай вони перестануть тягнути тебе в минуле недопрожите.
Звільни місце крилам для справжніх зльотів. Навіть якщо мрія зовсім кумедна – виконуй. Колись у дитинстві вона тобі була на вагу золота. Звільни місце під золото нинішніх мрій.
4. Прийняття рішення через радість. Спробуй почати приймати рішення та робити вибір не через страх, а через радість.
Як і про що це? Ми часто робимо так чи інакше, тому що боїмося вчинити по-іншому. Ми часто робимо вибір на користь одного, тому що в іншому напрямку нам йти страшно.
Наприклад: «Я вибираю бути на цій роботі, тому що якщо піду, можу взагалі без роботи залишитися», «Я буду з цією людиною, тому що вона подобається вона моїм батькам», «Я навчуся цьому, інакше буду нікому не потрібен» і т.д.
У всіх цих випадках рішення прийнято виходячи із страху. Чим це погано? Тим, що події почнуть закручуватися відповідно до прийнятого рішення через страх, напругу, тяжкість, а десь і біль. І якщо ти добре згадуєш, то помітиш це за своїм життям.
Що робити, якщо обставини справді лякають, а рішення просто необхідно ухвалити? Приймати його! Але постаратися задати цьому рішенню правильний мотив і мотивацію через позитив, прямуючи до того, що тебе порадує, навіть якщо це вимушено.
Наприклад: «Я залишаюся тут працювати, тому що мені подобається відчуття безпеки та стабільності», «Я залишаюся з цією людиною, тому що я щаслива, коли батьки мною задоволені», «Я навчусь цьому, щоб почуватися впевненіше у житті». Так. Для цього важливо бути чесною із собою. Як завжди і скрізь. Тоді і життя починає розкриватися відтінками радості та благополуччя. Перевірено.
5. Завершувати розпочате. Якщо справ багато і вони постійно додаються, візьми собі за правило завершувати якесь з них хоча б одне на день.
Це дозволить і роботі робитись, і тобі постійно підкріплювати віру в себе та свої «могу». Хіба треба казати, чим це цінно?
6. Прибрати звичку поспішати за інерцією. Навіть коли поспішати нікуди не потрібно, людина часто поспішає за звичкою. Це чимось схоже на «стільки справ, стільки справ!»
У результаті під час відпочинку він подумки працює, під час роботи він подумки вже вдома копошиться, а перед сном прокручує, як він вставатиме вранці і їхатиме на роботу. Перенапруга гарантована!
Спробуй почати подумки зупинятись хоча б іноді. Разочок під час роботи – і побути лише у роботі. Разочок під час відпочинку – і побути лише у відпочинку. Цим ти підвищиш свою ефективність, до того ж будеш постійно підкріплена додатковими силами.
7. Щодня знаходити хоча б 3 причини, чому ти рада у своєму житті Наповнюй своє життя цінністю! І вона засяє.
При цьому причини радості відрізняються від списків подяки своєю функціональністю. Саме радість має бути індикатором подяки.
Тож радість – перша. Подяка – друга. Подяка з почуття обов'язку та провини дасть лише руйнування.
8. І окремо для трудоголіків – коли втомилася, просто міняй вид занять. А раптом так по колу і до відпочинку дістанешся випадково.
А якщо серйозно – постарайся зрозуміти, яку несвідому потребу ти намагаєшся заповнити, займаючи весь час роботою. Часто трудоголізм – це несвідоме прагнення відпочинку. Ось так буває.
Миру та добра вашим серцям!
Тетяна Забзалюк, засновник центру професійних відкриттів "In-Лайт",
практикуючий навчальний гіпнотерапевт,
тренер Європейської Ліги Гіпнотерапевтів та Психологів, який навчає МАК-фахівець.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
