Недовірливість - це схильність бачити у всьому небезпека, хвороблива підозрілість, недовірливість. Як боротися зі недовірливістю, тривожністю і звідки вона береться, читай у нашій статті.
Unsplash
З цієї статті ти дізнаєшся:
- Що таке недовірливість
- Тест на недовірливість
- Види недовірливості
- Звідки береться недовірливість
- Як позбутися недовірливості
Невірність може серйозно зіпсувати нам життя, хоча з першого погляду здається, що воно ні на що не впливає. Насправді недовірливі люди відчувають постійний стрес, у них розвивається зайва тривожність.
Коли читаєш визначення, здається, що в тебе такого і бути не може, але давай не забуватимемо, що будь-який процес має етапи розвитку!
Якщо ти сидиш з хлопцем, він каже тобі комплімент, а ти відповідаєш: «Спасибі!», але при цьому думаєш, що він тобі бреше (або принаймні перебільшує), то це теж недовірливість.
А ще проблема із самооцінкою. Але ми навели цей приклад, тільки для того, щоб показати, що недовірливість буває різною.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: Психосоматика: правда чи вигадка про хвороби «від нервів»
Життя прекрасне, ти це знаєш і розумієш, але чомусь найчастіше ти не можеш насолодитися всіма її фарбами? Тобі щось заважає, причому щось знаходиться не зовні, воно всередині тебе? Вітаємо, це і є зайва недовірливість.
У кожної людини є якісь фонові емоції, які вона може навіть не усвідомлювати, але відчувати. Якщо ти не можеш розслабитися, весь час накручуєш себе і не довіряєш людям, швидше за все, тобі потрібно попрацювати зі своєю недовірливістю.
У всіх нас є щось, що нас не влаштовує, щось, що ми хочемо змінити. Найчастіше це зайві кілограми, небажане волосся у зоні бікіні, або некрасивий акцент при розмові англійською. І це нормально, кажуть психологи. Але якщо ти постійно незадоволена собою, і Внутрішній Критик — твій головний співрозмовник, настав час щось міняти.
Що таке недовірливість
Дуже багато людей, а особливо жінки, часто схильні до недовірливості. Зараз ми опишемо основні симптоми, а ти – постараєшся зрозуміти, наскільки сказане до тебе належить.
Тест на недовірливість
Ти можеш вважати себе недовірливою, якщо згодна хоча б з двома твердженнями:
1. Ти звикла оцінювати ризики та бачити небезпеку. Про майбутні зміни ти насамперед думаєш з погляду того, що може піти не так.
2. Ти вважаєш, що краще завжди чекати найгіршого. Якщо це станеться, ти вже начебто й готова морально — а якщо раптом ні, то буде зайвий привід порадіти.
3. Якщо ти прочитаєш про хворобу або поговориш із кимось хворим, одразу знаходиш у себе такі ж симптоми. На будь-який біль у тілі ти реагуєш страхом: раптом це щось серйозне?
4. Ти підозрюєш, що оточуючі засуджують тебе за спиною і тільки вдають, що люблять. Ти звикла довіряти собі одній.
5. Ти сумніваєшся у своєму успіху. Навіть якщо тебе хвалять оточуючі, у глибині душі вважаєш, що не заслужила похвали.
6. Ти постійно в тривозі за рідну, близьку, дитину, навіть якщо реальних підстав для цього зараз немає.
Види недовірливості
Тривожна недовірливість — дуже широке поняття, і певною мірою це трапляється з кожним. Якщо раз-два на рік ти відчуєш напад незрозумілої тривоги або на тлі неприємностей у житті недовірливість виявиться сильнішою, — нічого страшного. Але якщо це відбувається набагато частіше, оцінь ризики і подумай, що можна зробити.
Який буває недовірливість? Ось кілька основних видів, що їх виділяють психологи.
Материнська недовірливість. Малюк випаде з вікна, він може покалічитись або захворіти, молоду маму долають тривожні сни про дитину - все це класичні прояви материнської тривожності. Зазвичай про них дізнаються з появою першої дитини, але до двох-трьох років явище йде на спад.
Синдром медика-початківця. Щоб мати таку, не обов'язково потрібно й справді вчитися в медичному, хоча класичний варіант синдрому — коли студенти медичного факультету починають бачити у себе симптоми тих хвороб, які вони зараз проходять за програмою. Щоб отримати його в сучасних умовах, достатньо бути шанувальницею онлайн-енциклопедій з медицини або читати тематичні форуми.
Unsplash
ЧИТАЙ ТАКОЖ: Як стати впевненою в собі: 5 речей, які нам заважають
Варіант такої недовірливості - всім відома іпохондрія, коли здорова людина може і справді довести себе до лікарняного ліжка постійним неврозом на грунті уявних захворювань.
Крайній прояв цього стану – «синдром Мюнхаузена»: коли люди так сильно вірять, що хворі на щось, що насправді починають хворіти.
Ще один неприємний прояв недовірливості - параноя у всіх її проявах. Від страху, що сусіди за тобою стежать, до впевненості, що товариші по службі будують підступи (звичайно, ми про той випадок, коли твої побоювання безпідставні:)).
Це, звичайно, крайні випадки недовірливості, але ніхто не застрахований від подібних речей, потрібно просто постійно стежити за собою.
Звідки береться недовірливість
Невірність може бути як частиною твого характеру від народження, так і набутою, нав'язаною рисою. На жаль, другий варіант зустрічається найчастіше. І, як і багато наших проблем, він родом з дитинства.
Найчастіша причина розвитку недовірливості - це психологічні травми, отримані в перші роки життя. Сумно, але найчастіше їхніми винуватцями стають найближчі люди — батьки.
Якщо малюк постійно чує фрази на кшталт "Всі діти як діти, а мій - дурень дурнем", "Машин Володя отримав п'ятірку, а ти що?!" — тощо, недовірливість у нього може розвинутися з раннього дитинства.
Дуже вразливі ми й у підлітковому віці: коли дитина перестає сліпо довіряти думці батьків про себе, але ще не вміє повністю зрозуміти себе. Небезпечно в цей період навішувати підлітку ярлики, мотивувати його, ображаючи («Щось ти погладшала», «Ти нічого не можеш зробити сам, ти несамостійний», «Ти ніколи не навчишся ...»). Якщо дитину звинувачувати у всіх бідах, вона досить швидко навчиться вважати себе винною. До чого завжди і в усьому. І ось він уже зроблений, перший крок до патологічної недовірливості.
Однак не поспішай відразу звинувачувати батьків - можливо, це не твій випадок. Думливість буває і вродженою, тоді це риса твого характеру, особлива «нервова конституція», як кажуть медики. Така «спадщина» часто дістається саме жінкам — зазвичай тривожних натур можна розпізнати навіть зовні: вони часто бліді, астенічно складені, у їхніх рухах присутня скутість, ніби вони бояться зайняти зайве місце у просторі.
Якою б не була причина твоєї недовірливості, якщо вона заважає жити — її треба позбуватися! Адже життя у нас лише одне, і витратити його на постійні страхи та тривоги — це просто прикро.
Як позбутися недовірливості
Якщо розібратися, недовірливість — це відсутність впевненості, яка веде до недовіри і почуття небезпеки. Так що спочатку ти цілком можеш впоратися із зайвою тривожністю самостійно. Ось кілька способів, які рекомендують психологи.
1. Вправа «Чого боюся». Якщо в тебе почався напад тривоги та страху, встань перед дзеркалом і чітким, гучним голосом проговори все, чого ти боїшся. Звичайно, для такої вправи найкраще усамітнитися. Не бійся розвивати тему, наприклад: «Я боюся, що цей укол у боці — перша ознака апендициту. Я боюся, що мене заберуть до лікарні. Я боюся лікарів, боюся смерті, боюся, що не контролюю своє тіло повністю…» — і так далі. Ця вправа допоможе тобі стати власним психотерапевтом і докопатися до суті — тож саме ти боїшся. Усвідомлений страх – це вже наполовину зжитий страх.
2. Список наслідків. Дуже популярна вправа, знайома всім, хто хоч раз розповідав психологу про свою недовірливість. Тобі знадобляться ручка та аркуш паперу, на якому ти накреслиш 3 колонки.
Насамперед пиши свій страх. По-друге, всі наслідки, які він може принести в твоє життя. А по-третє — реальні кроки, які ти можеш зробити.
Наприклад: «Страх: я боюся, що мене звільнять із роботи. Що трапиться: я залишусь без грошей. Я не можу знайти нову роботу. Я втрачу кваліфікацію. Що я можу зробити: Відкладати якусь суму щомісяця, щоб я мав «грошовий буфер» на чорний день. Освоювати нову професію. переглядати вакансії, щоб знати, що моя спеціальність затребувана. Підвищувати кваліфікацію – ходити на семінари, читати літературу».
Недовірливих людей зазвичай лякає саме вивчена безпорадність — вони бояться, що не впораються з катастрофою, що насувається з усіх боків. Якщо перед тобою буде чіткий план дій, то страх відступить.
3. Навчися розслаблятися. Непевна тривожність — це постійна напруга на всіх рівнях: м'язи, що скам'янілі, кортизол у крові — словом, ти ніби готуєшся напасти або втекти, але не робиш ні того, ні іншого — і так роками. Напруга може сказати як на психіці, а й у здоров'я. Тому освою медитацію, кілька вправ дихальної гімнастики. Додай у своє повсякденне життя приємні ритуали, які допомагають тобі відчути захищеність та затишок – почитати на ніч книгу, полежати у пінній ванні.
4. Закріплення успіху. Вважати себе успішним це навичка. І він тренується, як і решта! Не забувай похвалити себе (можна навіть у голос) і звернути свою увагу на кожну ситуацію, в якій ти вчинила як молодець, домоглася чогось вартого, подолала себе — словом, була справжньою розумницею. Чим більше у твоїй пам'яті зберігатиметься позитивний досвід, тим швидше ти почнеш вірити, що боятися нічого.
І ще одне маленьке застереження: недовірливість любить тишу. Якщо ти не ділишся своїми страхами з жодною живою людиною, твій стан може прогресувати. Тому знайди близьких за духом людей, хоча б одного. Розкажи про свої страхи родичам. Не бійся звернутися до психолога, якщо не справляєшся сама.
Експерт ASPRING - Тетяна Петрашева, реабілітолог, тілесно-орієнтований психолог
Порада експерта: як подолати недовірливість
З цим болючим почуттям, пов'язаним із тривожністю і залежністю від думки інших, буде набагато легше попрощатися, якщо розібратися у глибинних причинах його виникнення. Пропоную як самодослідження невеликий практикум на основі психотерапії (емоційно-подібна терапія) та тілесно-орієнтованої терапії (краніосакральна терапія).
Перше питання, яке можна поставити собі: «А хто всередині мене тривожиться?». Образ тривожної частини особистості може виявитися маленькою дитиною, яка думка дорослих приймає на віру без критики, або підлітком, що болісно сприймає думку однокласників. У жодному разі не відкидайте і не женіть вашу тривожну частину. Ідентифікувавшись з нею, дізнайтеся про її важливі потреби та бажання. Швидше за все виявиться, що головна її потреба буде у безпеці, а заповітне бажання – у прийнятті, підтримці та підтвердженні її цінності. Закличте на допомогу вашого Внутрішнього Дорослого і від його імені скажіть вашій Внутрішній Дитині кілька душевних, щирих слів підтримки. Скажіть, що не варто переживати через оцінку інших, тому що ви його любите і приймаєте таким, яким він є, не знецінюючи і не критикуючи. Що для вас він дуже важливий і дорогий, тому що ви з нього виросли і що ближче за нього у вас нікого немає... Обніміть його і пообіцяйте завжди підтримувати. Навіщо чекати від інших схвалення, коли можна завжди давати його самому собі? І тоді світ перестає здаватися ворожим та тривожним, адже у вас з'являється внутрішня опора!
А тепер спробуємо знайти опору у власному тілі. У природі є явище, яке називається торнадо: величезні вихрові потоки закручуються в спіраль, піднімаючи у повітря машини та будинки. Чи знаєте ви, що ця природна сила проявляється лише тоді, коли всередині є опора? І ця опора називається – око спокою: усередині рухомих потоків є зона нерухомості. Так і в нашому житті: якщо ми увійдемо у стан внутрішньої тиші, простір навколо нас почне розвертатися так, як нам потрібно. Для цього зверніть увагу в себе, послідовно проходячи по тілу, дозволяючи йому відпускати напругу і знаходити внутрішній баланс.
Залиште 10% уваги у стопах, 30% у сонячному сплетенні, 30% - у просторі кімнати, де ви знаходитесь, і 30% уваги зверніть на лінію горизонту. Підтримуючи широке поле сприйняття, присутні у власному тілі, ви гарантовано увійдете у стан внутрішнього спокою та тиші розуму. А цей стан є накопичувальним для ваших внутрішніх батарей. 15 хвилин на день такої практики – і ваша особиста сила та впевненість у собі зростатиме, не залишаючи місця недовірливості та залежності від чужої думки.
Саморозвиток - справа тонка, і маловажних деталей у ньому немає. Навіть маленький дискомфорт позбавляє нас повноцінного щастя, бо ніколи лінуватися — треба швидше прибирати все, що заважає нам жити.
Сподобалась стаття? Поділися з друзями у соціальних мережах! Є що сказати? Напиши нам у коментарях!
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Чому нам потрібні подруги: про жіночу дружбу від психолога
Що таке медитація і навіщо вона потрібна
Жити для себе: як перестати досягати та почати жити
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
