Про те, як пережити досвід діагнозу та лікування онкології, розповідає Наталія Корчина. Жінка на своєму досвіді дізналася, що такий рак молочної залози. Але її історія – зі щасливим фіналом! Про свої відкриття на заваді жінка розповіла в особистому інтерв'ю.
Наталія Корчина: після хвороби мені вдалося знайти своє місце у житті
Мама п'ятьох дітей, вона чекала шосту дитину, коли дізналася про свій діагноз. Відразу два удари долі: рак молочної залози та необхідність перервати вагітність. Сьогодні Наташа згадує про хворобу, про своє лікування не лише як про випробування, а й як про новий виток життя. Адже саме під час лікування вона вступила до Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури та отримує зараз другу та таку улюблену спеціальність.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: Як знизити ризик появи раку
Наталя розповідає:
— Я пройшла всі етапи, як і багато жінок із моїм діагнозом — від розгубленості та страху до прийняття та розуміння, я повністю довірилася лікарям.
Андрій Жигулін — великий майстер, золоті руки, дуже чуйна людина. Операцію мені провів із одномоментним відновленням грудей, зробив усе гарно. У мене, мабуть, доктор Жигулін побачив сильну людину. Після операції я зустрічалася в LISOD з жінками, які тільки дізналися діагноз і були у тяжкому психологічному стані, просто у розпачі. Вони взагалі не могли зосередитися, почути лікаря, зрозуміти, що робити далі, плакали. Андрій Жигулін просив мене піти та поговорити з ними. І я говорила з жінками про лікування, про життя в діагнозі і про те, що вони можуть зараз зробити для себе та своїх близьких.
Звичайно, онкологічний діагноз — важке випробування, але якщо до нього підходити як до випробування, яке закінчиться, він дає їжу для роздумів. Я спромоглася краще зрозуміти себе: свої цілі, цінності, світогляд.
Мені здається, треба до всього підходити філософськи - все досвід, все плюс. Так, це величезний біль і страшний страх. Але і йому можна зазирнути в очі – зробити своє життя цікавішим, наповнити його змістом. Мені захотілося зайнятися тим, що було цікаво з юності, що хвилювало і вабило, а в хворобі ще й допомогло відволіктися від болю та переживань.
Коли ти отримуєш такі емоції, то це дає новий поштовх, новий стимул до життя. Просто потрібно знайти те середовище, яке тобі їх даватиме. У когось це може бути спорт, у когось живопис чи інші захоплення. Їх треба знайти.
Багатьом жінкам, коли вони потрапляють у таку ситуацію, здається, що вони лікуватимуться щодня, все життя страждатимуть від наслідків хіміотерапії. А насправді й після хіміотерапії через якийсь час відновлюєшся – все це не вічне. Для мене головним стало розуміння, що всі наші труднощі є тимчасовими, вони закінчуються і часто закінчуються швидше, ніж ми думаємо.
ЧИТАЙ ЩЕ:
Анджеліна Джолі виграла бій проти раку
Топ-8 продуктів для профілактики раку
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
