Часом, коли медицина і наука безсилі, містика стає реальністю… Ця невигадана містична історія про бажане, але несподіване материнство свідчить, що у житті можливо все!
Unsplash
На початку сімейного життя ні Свєті, ні її чоловікові і на думку не спадала думка, що у них може не бути дітей. Вони зводили будинок для великої родини. І збудували. А потім – лікарі, консультації, обстеження, медичні центри, ЕКЗ… І нульовий результат. Свєті вже було під сорок. Сенс життя був остаточно втрачений.
…Вона їхала додому. Остання спроба стати мамою знову не вдалася. Якби Світлана була в купе одна, то, напевно, всю дорогу вмивалася б сльозами, але її попутниками було чарівне сімейство - мама приблизно Світина віку і двоє маленьких діточок, двійнята.
- Тіто, а куди ви їдете? – з цікавістю спитав хлопчик.
- Додому, - відповіла вона. – А ви куди?
– І ми додому, – охоче підключилася дівчинка. - Були в гостях у бабусі. А ви теж свою бабусю відвідували?
– Ні, я їздила до Києва за однією важливою справою…
- По якому? – наївно поцікавився хлопчик.
– По важливому, – сказала замість Свєти його мама. - Не набридайте тітці.
- Вони мені ні краплі не набридають, - усміхнулася їй жінка і знову повернулася до дітей. - Насправді я їздила до лікаря.
- Ви хворієте? - Здивувалася дівчинка.
- Не зовсім. Просто хочу, щоб у мене теж народилися такі чудові дітки, як ти і твій братик. Тому мені треба було… е-е-е… порадитися з лікарями. А знаєте, я нещодавно летіла літаком… – Світлана вирішила змінити тему. – Умієте робити літак із паперу?
У її сумці було багато паперів. Витяги, довідки, результати аналізів.
– З літерками навіть красивіше, – підморгнула Свєта дітям, розкладаючи листи на столі.
- Зачекайте, що ви робите? А як ці папери вам ще знадобляться? – сполошилася їхня мама.
– Не знадобляться. Більше сподіватися нема на що. Немає сенсу й далі лікарнями ходити. Тільки час витрачати гроші і нерви. Думаю, треба навчитися із цим жити.
Unsplash
Паперові літачки, що літають по купі, стали символічною точкою, яку Свєта сама поставила у своїй багаторічній боротьбі з бездітністю. Скільки можна? Не дано їм з чоловіком мати дітей, отже, так і буде. Чи не вони перші, не вони останні. Живуть якось бездітні пари, і вони проживуть.
Закидавши один одного літачками, діти перейшли на паперові кораблі. Потім мама хлопці згадала, як у дитинстві робила з паперу жаб, і по купе застрибали кумедні жаби. А Світлана пригадала, що у школі на уроках праці вчилася складати тюльпани… Загалом розважалися як могли. У результаті задоволені двійнята втомилися так, що заснули миттєво.
– Щаслива ви, – сказала Світлана, спостерігаючи, як мама дбайливо вкриває своїх діток ковдрою.
- Це правда. Але так було не завжди, – тихо промовила вона. - Ви не повірите, але я теж довго не могла завагітніти. Ми з чоловіком усі засоби випробували – від офіційної медицини до народної. Поки одного разу я не познайомилася з однією жінкою, теж, до речі, у поїзді. Вона мені легенду розповіла.
– Легенду? – перепитала Світлана. Яке відношення могла мати легенда до народження дітей?
– Так. Стародавню. Розповісти?
- Звичайно.
– Починається просто як казка. Колись багато років тому жив цар, і була в нього дочка. Вирішив цар видати її заміж за правителя сусідньої держави, а дівчина закохалася у простого хлопця та втекла з ним.
– Точно казочка, – усміхнулася Світлана.
– Можливо, – погодилася попутниця. – Тільки у цієї казки сумний кінець. Закохана парочка оселилася у непрохідній гущавині. Там вони збудували собі будинок, і через якийсь час у них народилися двійнята. Але цар не заспокоївся. Як же, рідна дочка посміла не послухатися! І він відправив своїх вояк, щоб ті повернули її додому. Але воїни «перестаралися» – убили і хлопця, і принцесу, двох діток. На місці їхньої загибелі з'явилася червона кам'яна брила, вона ніби складається з чотирьох частин: великого каменю, меншого і двох зовсім маленьких. Ця брила – місце паломництва бездітних жінок. Кажуть, якщо камінь добре попросити, принцеса може обдарувати дітками – послати двійню.
Unsplash
- Червоний? Як камінь може бути червоним? - Здивувалася Світлана.
- Ну, він не повністю червоний, а з такими рожевими прожилками.
- Звідки Ви знаєте? Ви що, бачили?
– Не можу сказати однозначно, – жінка зам'ялася. – Наче бачила, а ніби й ні. Все, що зі мною відбувалося, було як у тумані. Я вийшла з поїзда, де сказала супутниця, на залізничному переїзді. Там немає зупинки, але поїзд завжди стоїть на переїзді хвилину-дві, якщо підготуватися заздалегідь, можна встигнути вийти. Перейшла на другий бік, побачила стежку в полі і пішла нею, нікуди не повертаючи. Ішла дуже довго. Зайшла в ліс уже зовсім без сил, сіла відпочити на якийсь камінь і задрімала. І побачила уві сні червону кам'яну брилу. Хоча мені здавалося, що все відбувається наяву. Прокинулася, коли вже сутеніло. Іти одна далі в ліс я не наважилася. Повернулась назад до півстанку. А через рік у мене народилася двійня.
На світанку Світлана вийшла з поїзда на тому самому переїзді, про який говорила жінка, так і не доїхавши до своєї станції. Ноги самі повели її стежкою, що петляє між полями. Зайшла до лісу. Довго йшла, не помічаючи часу – година, дві, три?.. Дивно, але страху в неї не було. Вона ні про що не думала ... Стежка закінчилася на маленькій галявині, серед якої височіла величезна кам'яна брила. Найбільший валун плавно перетікав у менший камінь, а знизу до них притискалися два маленькі камені однакової висоти. Поверхня брили була вкрита червоно-рожевими прожилками, які чомусь викликали у жінки асоціацію з мережею кровоносних судин. Вона поклала руки на камінь і заплющила очі. Час зупинився…
Unsplash
…Півроку після цих подій Світлана регулярно робила тести на вагітність, але марно. У результаті вони з чоловіком домовилися більше ніколи не порушувати питання народження дітей. Житимуть для себе, вирішили вони. А ще через пару місяців Світлану стало нудити вранці. Тест показав дві смужки! Вона не могла в це повірити. Лікарі сказали, що так іноді буває – коли подружжя перестає сподіватися та вираховувати вдалі для зачаття дні та години, вагітність і трапляється. Напевно, вони мають рацію. І кам'яна брила тут ні до чого. Адже Світлана зараз навіть не впевнена, чи бачила вона її наяву. Пам'ятає галявину, пам'ятає, як прокинулась і побігла назад, до станції... Може, камінь просто наснився? Та це й байдуже. Світлана дуже щаслива, бо скоро стане мамою. УЗД показало, що буде двійня!
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
