Уміння спілкуватися з рідними, колегами, друзями і оточуючими — це ціле мистецтво, якому треба вчитися. І останнім часом все більше і більше людей хоче освоїти екологічне або ненасильницьке спілкування.
Що таке ненасильницьке спілкування? Чому кожному з нас варто його освоїти і застосовувати кожен день? Відповіді на всі ці питання шукай в нашій новій статті.
Купуй книжки з психології, а економити допоможе промокод Yakaboo.
Що таке ненасильницьке спілкування
Ненасильницьке спілкування — це термін, який придумав і ввів в ужиток психолог Маршалл Розенберг. На всі питання, пов’язані з основами ненасильницького спілкування, Розенберг відповів в книзі «Мова Життя».
Психолог був сильно вражений тим, як вирішуються питання в його рідному районі, а також вирішив запропонувати такий спосіб спілкування, який буде завдавати менше проблем і незручностей, негативних емоцій.
Неправильне спілкування часто стає токсичним, не приносить задоволення нікому, хто спілкується.
Що пропонує Маршалл Розенберг:
- стежити за своїми словами і донесенням своїх думок;
- не чіплятися за слова співрозмовника, а розділяти його почуття, розуміти потреби.
Компоненти ненасильницького спілкування:
- спостерігати ситуацію, не оцінюючи;
- визначати емоції;
- висловлювати потреби;
- просити задовольнити потребу.
Результативність ненасильницького спілкування
Це працює не тільки в теорії, а й на практиці. Маршалл Розенберг провів ряд експериментів, вирішуючи конфлікти за допомогою своїх напрацювань. Так, наприклад, він використовував ненасильницьке спілкування в переговорах між важкими підлітками і їх вчителями.
Тому варто спробувати ненасильницьке спілкування.
Принципи ненасильницького спілкування
Як же використовувати прийоми ненасильницького спілкування кожен день для того, щоб продуктивно спілкуватися з оточуючими? Читай далі.
«Я-висловлювання»
Головне — говорити про свої емоції та почуття. Чи не «Чому ти не можеш вчитися добре?», А «Я засмучена через цю оцінки». Чи не «Ти завжди запізнюєшся», а «Мені було сумно стояти тут однією сорок хвилин».
Чи не звинувачувати інших, а розповідати про свої почуття.
Не суди
Люди часто відразу ж дають оцінку всьому, що бачать: якщо хтось багато читає — він інтелігентний, а якщо хтось налягає на солодощі — хоче позбутися зубів через карієс. Варто приберегти і негативні і позитивні оцінки і подивитися на ситуацію трохи краще.
Не порушуй межі
Чужі кордони порушувати не можна: якщо у тебе не просять поради — не давай її. Запитай у людини, чи має вона потребу в підтримці або допомоги, і прийми відповідь «Ні», якщо почуєш її. Не треба наполягати, вриватися зі своїми порадами в чужий простір, навіть якщо хочеш кращого.
Не потрібно починати з «ні» або «але»
На репліки в розмові ми часто, за звичкою, відповідаємо, починаючи фразу з «ні» або «але». «Ні, а у мене було таке…» і так далі. Це — фраза-паразит в мові, і ми часто навіть не хочемо заперечувати співрозмовнику, але так виходить, що починаємо з заперечення. Звучить, щонайменше, дивно, чи не так?
Розширюй лексикон
Часто навик вираження почуттів у нас дорівнює такому ж навику зубочистки. Розширюй словник і не обмежуйся фразами «мені подобається» і «мені не подобається». Розрізняй свої емоції і передавай їх словами для найкращого розуміння.
Прохання, а не вимоги
Просити — добре, вимагати — не дуже. Наказувати дитині «Зараз же прибери свої іграшки, або я їх у вікно викину» — не найпродуктивніший початок діалогу. Дитина прибере іграшки, але не тому що хоче задовольнити потребу оточуючих в чистоті і порядку, а тому що боїться страшної розплати.
Та й в цілому імператив непродуктивний, в будь-яких випадках.
Говори про потреби
Навколишні — не екстрасенси. Вони не можуть здогадатися про всі твої потреби, тому якщо чогось хочеш — так і скажи, а не давай туманні натяки і загадуй загадки.
Сподіваємося, що наші поради допоможуть тобі процвітати в спілкуванні і відносинах з оточуючими.
Фото: Unsplash
Мнение редакции может не совпадать с мнением автора статьи.
