Воздвиження Хреста Господнього християни щорічно святкують 14 вересня. Цей день традиційно символізує перехід від осені до зими, тому Хрестовоздвиження тісно пов’язане з багатьма прикметами, обрядами й заборонами. Дізнайся, якими саме, з нашої статті.
Wikipedia
Воздвиження Хреста Господнього (Хрестовоздвиження, Здвиження) — велике християнське свято, яке належить до числа двунадесятих.
Воздвиження, як і багато інших православних свят, наклалося в Україні на вже існуючі народні традиції та прикмети. Так вийшов цікавий симбіоз — поєднання християнських та більш древніх, язичницьких, обрядів. Ми розповімо про найцікавіші з них.
Але спершу — невелика історична довідка, з якої ти дізнаєшся, що за свято — Воздвиження Хреста Господнього.
Воздвиження Хреста Господнього: історія свята
Свято Воздвиження Хреста Господнього завжди відзначається в один і той же день — 14 вересня. Це — унікальне свято для християнства, адже не дивлячись на статус великого, воно — єдине, чия історія не бере початок в Біблії.
Основою для дня Воздвиження Хреста Господнього став переказ більш пізніх літ. Згідно із цим переказом, в 326 році н.е. біля підніжжя гори Голгофи, на якій розп’яли Ісуса, був знайдений той самий Голгофський хрест.
shutterstock
Стародавні книги свідчать, що саме в той рік у Єрусалим приїхала з візитом імператриця Олена, пізніше канонізована і названа Рівноапостольною Оленою.
Імператриці було вже 80 років, але, згідно зі свідченнями її біографів, уві сні Олені було дано знак зробити паломництво.
Не побоявшись поважного віку, Олена відправилася в Єрусалим на пошуки Господніх реліквій. І стала однією з перших, хто зробив … археологічні розкопки в святих місцях!
Саме завдяки розкопкам під егідою імператриці був знайдений Хрест Господній, на честь якого і відбувається свято 27 вересня.
За переказами, біля печери на Голгофі знайшли відразу три хрести — адже разом із Христом були розп’яті також двоє розбійників. Хрест Спасителя визначили, коли від дотику до нього зцілилася важкохвора жінка.
Хрестовоздвиження — не тільки день, пов’язаний із набуттям реального хреста. Він також має глибокий символізм: під час богослужінь у православних церквах хрест «споруджують» — піднімають вгору, на огляд всім, хто молиться у храмі.
Таким чином, це свято нагадує нам про те, що хрест і віра — наш божественний захист.
Прикмети і традиції на Воздвиження Хреста Господнього
У народі день Воздвиження Хреста Господнього здавна називали коротко — «Здвиження». Вважається, що саме в цей день рік починає «зрушуватися до зими».
shutterstock
«Земля на Здвиження ближче до зими движеться», — говорили наші предки. День обріс масою прикмет і забобонів, пов’язаних зі зміною сезонів.
- Так, наприклад, вважалося, що на Хрестовоздвиження птахи та звірі покидають землю, переміщаючись у міфічний «Ірій» («Ирій»), де вони зимують.
- Потому на Воздвиження ніколи не ходили в ліс — вважалося, що прогулянка може закінчитися нещастям, адже цього дня кожен плазун і змій виповзають на поверхню землі, вирушаючи в дорогу на зимівлю. Також вірили, що зараз і лісовик своє царство оглядає, а йому на очі краще не потрапляти.
shutterstock
- Традиційно вважалося, що з 27 вересня пора готуватися до зими — потепління вже не чекай, ночі ознаменуються першими заморозками.
- У народі казали: «На Воздвиження тепло зрушиться, а холод насунеться«. Саме з цього часу сонце світить, але не гріє, тому люди діставали зі скринь теплі речі.
- У селян і орачів з Воздвиженням Хреста Господнього були пов’язані свої прикмети — до цього дня намагалися зібрати весь урожай: «Кажуть, що на Воздвиження останню копицю прибирають «.
- Цього дня займалися заготовками капусти на зиму і часто робили це разом, організовуючи так звані капустяні вечірки, супроводжуючи роботу жартами і примовками. Вважалося, якщо дівчина, збираючись на посиденьки, прочитає спеціальний заговір, то зустріне хлопця, якого полюбить.
- Існує повір’я, що в цей день на землі відбувається битва між добром і злом, світлом і нечистю. І саме хрест – символ свята – приносить перемогу добра, проганяючи нечисть і темні сили. Тому віруючі в цей день традиційно надягають хрестик і відправляються до церкву.
«У день Воздвиження люди намагалися не ходити до лісу, бо начебто «о цій порі збираються в гурти вужі, гадюки та інше гаддя». На своїх збіговиськах вони радяться, як і де перезимувати. Легенда застерігає: якщо в цей день натрапити на таке кубло, то змії можуть покусати.
Крім того, на Здвиження вужі виносять присуд тим, що порушили їхню обітницю – вкусили людину. Таких кривдників благородні плазуни начебто виганяють зі свого товариства, і вони мусять самотою блукати лісами. Тому, хто після Здвиження зустріне блудника, а серед них обов’язково має бути й «король із золотою короною», може усміхнутися удча. Для цього треба розіслати на землі хустину чи фартух. Переповзаючи через нього, король залишає золотий талісман.
Ця поетична оповідка цікава тим, що власне після Здвиження плазуни лаштуються на зимову сплячку. Отже, зустріти в лісі вужа, якого в народі особливо шанували, практично неможливо. Очевидно, щоб не заважати лісовим мешканцям спокійно влаштувати перезимок, і створено таку застережливу легенду».
Василь Скуратівський
«На Київщині дітям кажуть, що в день Здвиження гади заповзають у велику яму і там лижуть гадючий камінь. Лякаючи дітей, щоб не ходили до лісу, розповідають таку пригоду. Одна дівчина не послухалася мами й пішла в ліс; там вона впала в гадючу яму, вилізти звідти не могла і так прожила всю зиму аж до весни. гадюки смоктали з неї кров, а вона лизала гадючий камінь. На Руфа (4-го березня), коли все прокидається від зимового сну, а гадюки вилазять зі своїх ям, вилізла й дівчина: вона була така квола, що ледве дійшла до своєї хати. Вдома вона тільки розповіла про свою пригоду і вмерла».
Олекса Воропай
Прикмети про погоду на Воздвиження
- Птахи дружно відлетіли у вирій — чекати суворої зими.
- Журавлі полетять на Микити (28 вересня) — Покрова (14 жовтня) буде морозна; коли не полетять — зима настане пізніше.
- Павутиння стелиться повсюдно — до тепла; мало павутиння — на суху осінь.
- Осіння павутина — на ясну і погідливу погоду.
- Добре вродив щавель — на теплу зиму.
- Гуси летять високо — осінь буде тривалою.
- Гуси свійські тримають дзьоби в пір’ї — перед заморозками.
- Сире літо, а тепла осінь — довгою буде зима.
- Бабине літо непогідне — осінь суха.
- Дощ уранці, що бабині танці; дощ в обід — запрягай, додому їдь!
- Якщо в цей день дме північний вітер — літо буде спекотним, західний вітер віщує погану погоду влітку.
Що не можна робити на Воздвиження Хреста Господнього
shutterstock
Заборон з цією датою пов’язано не так багато, але все ж вони є.
- По-перше, на Хрестовоздвиження намагалися не починати важливих справ. Вважалося, що вони можуть «заморозитися» на півдорозі, як і погода.
- Також намагалися не вирушати в далеку дорогу — можна заблукати не туди, куди збирався, — говорили наші предки.
- Традиційно в церковні свята під забороною погані думки й слова, сварки й недобрі вчинки.
- Не можна їсти скоромну їжу. У Воздвиження віруючі дотримуються одноденного суворого посту, що виключає вживання будь-яких продуктів тваринного походження: м’яса, молока, яєць, вершкового масла.
- Ну а про останню заборону ти вже читала — в цей день і дітям, і дорослим категорично заборонялося гуляти на природі. Походи в ліс, до водойм або в поля в цей день робити не можна.
- Ні в якому разі не можна в цей день сваритися.
Що треба зробити на Воздвиження
- Піти до церкви. Напередодні, в ніч з 26 на 27 вересня, у храмах проводиться всеношна, відвідати яку прагнуть усі віруючі.
- Очистити будинок. Хрест – головний символ цього дня – на Русі наділявся особливими властивостями. Куплені в церкві свічки хрестили кути в будинку, читаючи «Отче наш». Хрести малювали крейдою на дверях та у кутках. Саморобні хрести, пов’язані з двох лозин, ставили в загони до худоби. Все тому, що вірили — хрест, встановлений чи намальований цього дня, захистить будинок від негараздів та неприємностей.
- Подарувати хрестик дитині. За прикметою, куплений на Воздвиженні золотий або срібний хрестик, оберігатиме свого носія, навіть якщо той забуде його вдома.
- Закінчити сезон польових робіт. Воздвиження вважалося останнім вісником осені, що невблаганно наближається, тому до свята селяни закінчували прибирання в городах і вкривали рослини, щоб ті не замерзли взимку.
Легенда про Здвиження Хреста Господнього
У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити навіть найменші спогади про життя й діяння Ісуса Христа, про священні місця, із ним пов’язані.
Один з імператорів — Адріан — віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а також Гріб Господній. На штучно створеному імператором пагорбі збудовано святилище богині Венери та поставлено статую бога Юпітера. Протягом тривалого часу на цьому місці збиралися язичники для виконання культових дій, зокрема жертвоприношення. Але минуло 300 років, і християни знайшли гріб Господній та хрест Божий. Ця визначна для всього віруючого люду подія сталася за часів Костянтина Великого, першого з римських імператорів, який прийняв рішення припинити гоніння християн (за легендою, він побачив на небі знамення Боже — хрест із надписом: «Цим переможеш»).
Намагаючись виконати волю Божу, Костянтин Великий відправив до Єрусалима царицю Гелену, свою матір, щоб вона доклала максимум зусиль задля віднайдення Хреста й гробу Господніх. Тривалий час її пошуки не мали успіху, незважаючи на всі старання. І нарешті святині було знайдено під храмом язичницької богині Венери. Храм негайно зруйнували й витягли на світ Божий християнські цінності: Гріб Господній, хрест, на якому було розіп’ято Спасителя, та чотири гвіздки, якими начебто було прибито Сина Божого до хреста.
За деякими переказами, було знайдено не один, а аж три хрести та дощечку з написом, зробленим за наказом Понтія Пілата. Патріарх Макарій вирішив дізнатися, на якому ж саме хресті було розіп’ято Ісуса Христа, тому почав накладати по черзі кожен хрест на покійного. Коли на мертву людину було покладено хрест Господній, мрець ожив.
Отже, люди знову отримали можливість поклонятися християнським святиням. Вони побачили диво, що сталося, і попросили патріарха Макарія воздвигнути хрест Господній, щоб віруючі люди могли бачити його бодай здаля. Цариця Гелена після всіх цих подій привезла до Єрусалима часточку від хреста Господнього та знайдені гвіздки.
Костянтин Великий віддав наказ побудувати в Єрусалимі храм на честь Христового Воскресіння. Наступного дня після освячення цього нового храму (IV століття) було встановлено святкування Воздвиження Хреста Господнього.
Сподобалася стаття? Поділися з друзями в соціальних мережах! Є що сказати? Напиши нам в коментарях!
Мнение редакции может не совпадать с мнением автора статьи.
